РЯБОКРИ́ЛИЙ, а, е. З рябим пір’ям на крилах. З дороги, майже з-під копит [коней], злетіла і пурхнула вгору якась зальотна рябокрила птаха (С. Ол., З книги життя, 1968, 176); // у знач. ім. рябокри́лий, лого, ч.; рябокри́ла, лої, ж. Птах, що має рябі крила. — Ну чого ти дивишся, рябокрилий! — звернулася Орися до птаха (Автом., Так народж. зорі, 1960, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 921.