РЯ́ВКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ря́вкати. Сердито рявкнув пес; Тремтячою рукою він [комендант] заклав револьвер у кобуру, оглянувся по сонних поліцаях з бажанням рявкнути на них (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 922.