РЯДЮ́ЖКА, и, ж. Зменш. до рядю́га. [Полікарп Іванович:] Накинула б на плечі яку-небудь рядюжку, бо надворі мряка (Кроп., IV, 1959, 324); Попід стінами вузькі дерев’яні нари, вкриті порваними рядюжками (Хижняк, Тамара, 1959, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 925.