РЯСНЕ́НЬКО, розм. Присл. до рясне́нький. Зійшов горіх, підріс, зацвів увесь рясненько (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60); На її долоню рясненько посипались шажки та копійки (Н.-Лев., IV, 1956, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 925.