РЯ́СНО. Присл. до рясни́й. На призьбах, святкуючи, рясно Посідав балакучий народ І проводить розмовоньку красно (Дн. Чайка, Тв., 1960, 287); Як рясно пересипані оповідання й повісті Горького приказками, прислів’ями..! (Рильський, III, 1956, 413); Посієш вчасно — збереш рясно (Укр.. присл.., 1963, 249); Були парубки в старовинних жупанах, взятих рясно на зборки (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 159); Говорила огрядна, рясно вбрана мадам Шило (Гончар, Таврія, 1952, 126); // у знач. присудк. сл. Цвіту було так рясно, що за ним вони ледве бачили один одного (Довж., І, 1958, 479); [Мотря:] Груша знову як багато вродила. Давно вже не було на ній так рясно (Мороз, П’єси, 1959, 63).
РЯСНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову рясни́й у 1 знач., напр.: рясновітий, рясноро́гий і т. ін.; у 3 знач., напр.: рясно-врожа́йний, рясноколо́сий і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 926.