РЯСНІ́ТИ, і́є, недок.
1. ким, чим. Бути густо покритим великою кількістю близько розміщених однорідних предметів, частин і т. ін., мати щось у великій кількості. Баштани рясніють кавунами, динями, гарбузами (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6); Вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями (Довж., І, 1958, 318); // Містити в собі багато чого-небудь однорідного, такого, що часто зустрічається. Читанки для учнів рясніють писаннями наших дитячих поетів М. Пригари, Г. Бойка, М. Познанської, Н. Забіли (Мал., Думки.., 1959, 42).
2. Виднітися, виділятися своєю ряснотою. На бур’янах рясніли блискучими діамантами краплі нічного дощу (Вас., II, 1959, 370); В садах рясніють пізні яблука і груші (Кучер, Дорога.., 1958, 80).
3. Ставати, робитися інтенсивним у своєму прояві. Рясніє дощ, і падає лункіше М’яких краплин розмірене биття (Бажан, І, 1946, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 925.