РЯТІВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що рятівни́й 2. Прохор виринув попереду, одрізавши йому [Карпові] шлях до рятівничого берега (Шиян, Баланда, 1957, 153); Інженер зорганізував рятівничу команду з дачників.. Віддавши відповідні розпорядження, кинувся сам у вогонь — рятувати машини (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 926.