Рівновагий, а, е.
1) Уравновѣшенный. Чого ж хоробре рівноваге серце злякалося хмурних очей дівочих? К. Бай. 9.
2) Равный для всѣхъ. Під козацьке рівноваге право до вільного народу приставайте. К. ЦН. 212.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 19.