РІВНОДЕ́ННЯ, я, с., астр. Час, що буває двічі на рік, коли тривалість дня й ночі на всій Землі (крім полюсів) однакова. В дні рівнодень Сонце знаходиться на небесному екваторі (Астр., 1956, 29); В день осіннього рівнодення положення Землі відносно сонячних променів нічим не відрізняється від її положення в день весняного рівнодення (Наука.., 4, 1962, 55); Такі [дванадцятибальні] шторми трапляються рік у рік, лише пізньої осені та навесні — в пору рівнодення (Смолич, V, 1959, 675).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 551.