РІ́ДКО. Присл. до рідки́й 3-5. Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки (Тич., І, 1957, 5); Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві (П. Куліш, Вибр., 1969, 75); Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька, та й те траплялось дуже рідко (Н.-Лев., II, 1956, 329).
Рі́дко де — в небагатьох місцях; Рі́дко коли́ див. коли́1; Рі́дко хто — майже ніхто. Тепер цією стежкою, видно, рідко хто ходить, кущі порозростались, хапають з усіх боків за одежу, мов живі (Гончар, II, 1959, 253); Рі́дко.., щоб не… — уживається для підкреслення чи наголошення повторюваності якої-небудь дії. Рідко траплявся такий щасливий рік, щоб не було пожежі в місті (Н.-Лев., І, 1956, 50).
РІДКО… Перша частина складних слів, що відповідає слову рідки́й у 1 знач., напр.: рідкопа́ливний, рідкоскляни́й, рідкопла́вкий і т. ін.; у 2 знач., напр.: рідкомоло́чний і т. ін.; у 3 знач., напр.: рідкоборо́дий, рідкобро́вий, рідкочу́бий і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 557.