РІДКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, не зовсім рідкий (у 2-8 знач.). Терешко сидить непорушно, насупивши рідкуваті брови (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 26); Всюди знали приємну білозубу усмішку, точний проділ білявого, вже рідкуватого, але дуже дбайливо причесаного волосся і м’язисту, міцну постать Ервіна Майєра (Собко, Стадіон, 1954, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 557.