РІДІ́ТИ, і́є, недок.
1. Ставати рідким (у 3, 6 знач.).
2. Зменшуватися в кількості, ставати нечисленним. Фашистський полк он відступає — й рідіє, тане на очах (Тич., II, 1947, 171); Нас в поході немало лягло, Та прогалин в рядах не було — Нових месників слала Вкраїна, Щоб не слабла сім’я соколина Й не ріділа звитяжна сім’я (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 556.