РІ́ЗАЛЬНИЙ, а, е.
1. Признач. для різання чого-небудь. Процес різання на верстаті здійснюється при відносному переміщенні різального інструмента вздовж поверхні оброблюваної деталі (Верстати-гіганти, 1958, 6); Під час роботи комбайна задню фару трактора встановлюють так, щоб комбайнер добре бачив різальний апарат та подавальні ланцюги комбайна (Хлібороб Укр., 8, 1963, 15); // Який полягає у різанні чого-небудь. При малих розмірах виробництва застосовують примітивний (ручний) різальний спосіб добування торфу (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 29); // Який виявляється у здатності різати що-небудь. Щоб працювати високопродуктивно, правильно використовувати різальні властивості інструментів, — необхідно знати властивості інструментальних матеріалів (Різальні інстр.., 1959, 3).
2. Який використовують для нарізування різьби (у 3 знач.) на чому-небудь. Нарізні частини мітчика, обмежені канавками, називаються різальними парами (Слюс. справа, 1957, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 560.