Що oзначає слово - "різкий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


РІЗКИ́Й, а, е.

1. Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (Коцюб., II, 1955, 243); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (Тулуб, В степу.., 1964, 185).

2. Занадто сильний, міцний або яскравий, що неприємно діє на органи чуття. — Ставай,лунає різкий голос Панька (Ю. Янов., IV, 1959, 236); Різкий електричний дзвінок, що сповіщав кінець перерви, заглушив його останнє слово (Кир., Вибр., 1960, 104); Матроси знов узялися за лопати. Під першим шаром спочатку пішла солонцювата сіра глина, потім жирна глина з різким запахом нафти (Тулуб, В степу.., 1964, 275); Коні рушили, і різке сяйво снігів і голубі тіні від санок замерехтіли в його очах (Стельмах, II, 1962, 397).

3. Чітко окреслений, виразно видимий. Гострі гребені, вкриті лісом, вирізувались на синьому небі різкими пружками (Н.-Лев., II, 1956, 386); Властивість фотооб’єктива зображати різкими об’єкти, розташовані на різній віддалі від фотоапарата, називається глибиною різкості фотооб’єктива (Довідник фот.., 1959, 15); // Не розпливчастий (про риси обличчя). Профіль Купали різкий, мужній і вродливий… (Мас., Життя.., 1960, 13); // перен. Сильно, яскраво виражений. Прямолінійний і наївний, мов та дитина, Петро був різким антиподом Іванці (Чаб., Тече вода.., 1961, 179).

4. Раптовий і досить значний. Тут усі похрипли, відколи ввійшли в гори з їх студеними джерелами та різкими змінами температури (Гончар, III, 1959, 76); У дітей старшого віку при цинзі висувається на перший план різке ураження ясен: вкривання виразками, кровоточивість їх (Хвор. дит. віку, 1955, 114); Роки першої світової війни були періодом різкого піднесення революційного руху (Ком. Укр., 1, 1967, 30); // Поривчастий, швидкий (про рух). Різкий поворот Любові Прохорівни перервав його запальну мову (Ле, Міжгір’я, 1953, 87); Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (Кир., Вибр., 1960, 316).

5. Позбавлений лагідності, чемності у поводженні з людьми; грубий. Він втрачав здатність відрізняти головне від неістотного, був причіпливим, дріб’язковим і різким (Довж., І, 1958, 498); // Власт. такій людині. Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (Н.-Лев., IV, 1956, 229); — Годі, браток, відлітався, жде тебе віднині наземна служба… Уралов не міг змиритися з цим.., в багатьох начальницьких кабінетах бачили цього щуплявого аса з блідим, ніби весь час схвильованим обличчям і мовою різкою, нервовою, вимогливою (Гончар, Тронка, 1963, 290); // Який не допускає компромісів; категоричний. Мій погляд на теперішню Маргариту не такий різкий, як твій. Укр., V, 1956, 213); Остра і різка була бесіда Максимова (Фр., VI, 1951, 79); [Ліда:] Попереджаю вас, я людина різка, і це ви сьогодні відчуєте (Корн., І, 1955, 112); Два роки без живого діла, два роки, по суті, почесного вигнання на посаді голови комітету міністрів зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ і ще більш упертим в прагненні до високої влади (Стельмах, І, 1962, 617); // Пронизливий, гострий (про погляд). Офіцер виставляє наперед перекладача, щоб задати Гамалієві кілька питань, але дід не бажає відповідати. Він наче поспішає кудись. Погляд різкий, рухи швидкі, нетерплячі (Тют., Вир, 1964, 541).

Різке́ сло́во — що-небудь сказане категорично або грубо. Святослав зненацька міг сказати різке слово, вихопитись із власною думкою поперед старших, зробити щось всупереч, на своє (Скл., Святослав, 1959, 31).

Різки́й на язи́к — здатний говорити грубо, з образливою прямотою. Різкий на язик, грубуватий, як усі сини півдня, Селаброс часом грубо різав правду в вічі (Н.-Лев., V, 1966, 150).

6. рідко. Те саме, що го́стрий 1. Як різка коса, то десятину за день викосе [викосить] (Сл. Гр.); Очерет тільки мертвий свій шелест почне, обізвавшись на те голосіння, та й замовкне… і вітер замовкне сумний, об різку осоку розітнеться… (Л. Укр., І, 1951, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 564.