РІ́ЗКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість за знач. різки́й 1-5. Це була не звичайна — мінеральна вода. Свіжа, студена, гостра на смак, вона забивала дух своєю міцною приємною різкістю (Гончар, III, 1959, 90); Контрастність і різкість зображення кадру на екрані значною мірою залежить від стану поверхонь лінз об’єктива (Пересувні кінопр., 1959, 226); Всі спортсмени відчували його [Карцева] прямоту, різкість і нетерпимість до будь-якої неуважності в роботі (Собко, Стадіон, 1954, 74).
∆ Наво́дити на рі́зкість — настроювати фотоапарат, бінокль і т. ін. так, щоб досягти найбільшого ступеня чіткості, видимості деталей об’єкта. Лажечников підніс бінокль до очей і став наводити на різкість (Перв., Дикий мед, 1963, 474).
2. Грубе слово, різкий вислів. Вона не образилася тою різкістю, хоч, очевидно, почула її (Фр., VI, 1951, 92); На адресу Франки Юрко почав кидати непристойні дотепи, поки дівчина не відповіла різкістю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 564.