РІЗНОЧИ́НСЬКИЙ, а, е. Те саме, що різночи́нний. Суспільний розвиток Галичини висував тоді [у 80-ті рр. XIX ст.] на арену політичної боротьби нову силу — різночинську інтелігенцію (Рад. літ-во, 3, 1957, 75); В. І. Ленін вказував, що падіння кріпосного права викликало появу різночинця як головного, масового діяча визвольного руху. Почався, за визначенням В. І. Леніна, другий період визвольного руху в Росії, період різночинський, або буржуазно-демократичний (Укр. літ., 9, 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 571.