РІЗЬБЯ́Р, а́, РІЗЬБА́Р, я́, ч. Майстер різьблення (у 1 знач.). В костьолі Марії різьблений вівтар, Його змайстрував геніальний різьбар (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 32); А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр, Гнат Крикливець,.. порізьбив мені і слупи, і сволок до одежі (Мур., Бук. повість, 1959, 38); * Образно. Непогано було б мати в нашій літературі більше таких різьбярів, як Марко Вовчок або Коцюбинський (Письмен. зблизька, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 573.