РІ́ННЯ, я, с., збірн., поет. Рінь. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння (Л. Укр., III, 1952, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 575.