РІ́ШЕННЯ, я, с.
1. розм. Дія за знач. ріша́ти, ріши́ти 1, 3. Єдина розрада, яка могла сяк-так врівноважити батькові зіпсутий і нервовий настрій, то було рішення алгебраїчних задач (Смолич, II, 1958, 34); Засідають наркоми над рішенням справ (Гер., Поезії, 1950, 54); // Результат цієї дії. Здавалося, що рішення зовсім недалеко, так і миготить у голові, а от ніяк не спіймати його… (Донч., V, 1957, 170); Я списав рішення [задачі] в Юрчика й нудьгував, не знаючи, до чого докласти рук (Сміл., Сашко, 1957, 7).
2. Вирок суду, постанова, розпорядження якої-небудь організації, зборів і т. ін. Поки був молодий [суддя], то завжди бувало усі рішення сам пише, а встарівся [постарів] — звалив усе на секретаря, а сам підписує й не читає (Мирний, І, 1954, 160); Південна небезпека привертала до себе все більшу увагу країни. Політбюро Центрального Комітету партії винесло спеціальне рішення про виділення врангелівського фронту в самостійний фронт (Гончар, II, 1959, 315); Склав я іспити два тижні тому і два тижні чекав рішення комісії (Мушк., Серце.., 1962, 264).
3. Продуманий намір зробити що-небудь, якось вчинити. [Ліда:] Не перебивайте, я поїду… Ось квиток… Так… Вирішила, і ніщо не змінить це рішення (Корн., І, 1955, 142); Нарешті Каргат заявив, що має більш-менш точне уявлення про зміст своєї роботи на заводі, та попросив аж два тижні на обдумування свого остаточного рішення (Шовк., Інженери, 1956, 7); — Ти повинен усім показати, що в тебе є власні рішення й залізна воля! (Стельмах, І, 1962, 622).
4. Спосіб вирішення, зображення, подання, розв’язання чого-небудь. Кожна вистава в театрі повинна відзначатись талановитим рішенням, глибоким і яскравим розкриттям ідеї твору, продуманим і винахідливим використанням виражальних засобів (Мист., 1, 1961, 18); В цілому для сучасного орнаментального килима характерне багатство кольорових рішень, виразність орнаменту і бездоганність у технічному виконанні (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 35); Архітекторові вдалося знайти цікаве рішення інтер’єру [магазину]. На стелі і стінах нічого зайвого. Все тішить око (Рад. Укр., 29.VII 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 581.