САБЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. сабе́єць, е́йця, ч.; сабе́йка, и, ж.). Південноарабські племена, що жили в IX ст. до н. е.— II ст. н. е. на території сучасного Йємену. В небі високому став Аполлон із натягненим луком, Глянув на битву, і вмить повернулися, вражені жахом, Геть утікають араби, сабейці, єгиптяни (Зеров, Вибр., 1966, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 7.