САБОТА́ЖНИК, а, ч. Той, хто саботує, вдається до саботажу. Необхідні екстрені заходи боротьби з контрреволюціонерами і саботажниками (Ленін, 35, 1973, 150); Грізно клялися [делегати], що твердою рукою молота і плуга візьмуть саботажників за горло (Гончар, II, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 8.