САБОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. неперех. Ухиляючись від роботи або виконуючи її недбало, несумлінно, викликати певні політико-економічні ускладнення. [Мандрика:] Я проклинав їх [фашистів]! [Уляна:] Справді? [Мандрика:] Я їх ненавидів! [Уляна:] Саботували? Чинили озброєний опір? (Довж., I, 1958, 363).
2. перех. Приховано зривати виконання важливих заходів, вказівок і т. ін. Куркулі гноїли хліб у ямах, саботували державні заходи Радянської влади (Цюпа, Україна.., 1960, 63); // Не визнавати кого-, що-небудь. Коли порахувати всіх службових осіб, які нас саботували і які не ставили своїм завданням саботувати уряд Керенського, що спирався на меншовиків і есерів, то таких була величезна більшість. І все-таки він зазнав краху (Ленін, 43, 1974, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 8.