САДИ́ТИСЯ1, са́диться, недок.
1. Розмножуватися способом садіння. Картопля садиться, а мак сіється (Сл. Гр.).
2. Пас. до сади́ти. Чи садиться в полі нова лісосмуга, Чи першою вийшла артіль на жнива — Ніщо і ніде не мине мого друга! Він скрізь мусить бути. І завжди бува! (С. Ол., Вибр., 1959, 82).
САДИ́ТИСЯ2, саджу́ся, са́дишся, недок., на що, діал. Силкуватися зробити що-небудь, досягти чогось. Зачне щось оповідати [Телесницький], то хоч і не садиться на дотеп, як се чинять інші, а проте відразу вводить усіх у добрий гумор, викликає веселість і сміх (Фр., IV, 1950, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 12.