САДІВНИ́ЦТВО, а, с.
1. Галузь сільського господарства: вирощування плодових і ягідних культур. У ряді колгоспів широко розвинуто садівництво (Колг. Укр., 4, 1958, 6); Деякі кишлаки в Фергані мають по дві тисячі років історії, основа їх господарювання — садівництво, шовківництво та ремесла (Мас., Роман.., 1970, 118); // Аматорське вирощування садових рослин. Всемірно розвивати колективне садівництво робітників та службовців і садівництво колгоспників на присадибних ділянках (Директ. XX з.., 1956, 37).
2. Сільськогосподарська наука про розведення і культуру вирощування садів. Виряджались експедиції по нові рослини, організувався Науково-дослідний інститут в Козлові.. Місто Козлов ставало світовим центром передового садівництва (Довж., І, 1958, 489); Оглянули ферм будівництво… А потім — рушаєм назад, В село, в інститут садівництва! (С. Ол., Вибр., 1957, 149); // Практика розведення і вирощування садів. Дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням (Фр., VI, 1951, 34).
3. Господарство, що займається розведенням садових рослин. — Поміщик видурив у вашого батька щепу нової яблуні, одвіз до садівництва (Ю. Янов., II, 1954, 118); Головними постачальниками посадкового матеріалу в сорокових роках були садівництва Вагнера в Ризі (Тр. бот. саду, 1, 1949, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 12.