САЙГА́, и́, ж.
1. Те саме, що суга́к. То були незасідлані дикі коні. Мабуть, перелякана ними, круто завертала й мчала в безвість горбоноса сайга (Скл., Святослав, 1959, 337); Тільки на території Казахстану чисельність сайги досягає одного мільйона голів (Веч. Київ, 24.ХІ 1966, 4).
2. Самка сайгака.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 16.