САКСАУ́Л, у, ч. (Haloxylon). Невелике безлисте дерево або кущ, що росте у середньоазіатських солончакових та піщаних пустелях. Цвіте у затишку аул… Скубуть верблюди саксаул, Пасуться кози та ягнята (Граб., II, 1959, 249); Ось ми утрьох за Аральським морем, де завжди чисте сліпуче небо, без туманів і краплини дощу, без роси на кущах саксаулу (Мас., Роман.., 1970, 116); На дні [Кизил-Джарського] яру подекуди трапляються глибокі криниці, стіни яких обкладено стовбурами саксаулу (Знання.., 3, 1966, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 17.