САЛЮ́Т, у, ч.
1. Урочисте вшанування кого-, чого-небудь рушничними або артилерійськими залпами, ракетами, спуском і підняттям прапора і т. ін. — Це, певно, гонець від султана. — Але ж стамбульський гонець підніс би прапор з півмісяцем і з вежі фортеці привітали б його урочистим салютом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 99); Вже гримить з палуби салют на честь хоробрих зимівників… (Донч., VI, 1957, 496); 5 серпня [1943 р.] в Москві пролунав перший артилерійський салют на честь радянських військ, які визволили Орел і Бєлгород (Іст. УРСР, II, 1957, 575); Заступник покійного комісара виголосив промову, і її слухали мовчки — без салютів та музики (Ю. Янов., І, 1954, 287); * Образно. Така всеосяжна, всепроникаюча весна ще ніколи не йшла над землею. Кожним своїм стеблом, кожною випростаною гілкою вона посилає тобі, трудівнику війни, свій зелений салют (Гончар, III, 1959, 438); * У порівн. Неначе салюти прощальні, лунає гарматний привіт (Сос., II, 1958, 498).
Віддава́ти (відда́ти) салю́т див. віддава́ти; Віддава́ти (відда́ти) салю́т ша́блею (рапі́рою і т. ін.) — підносити руку з шаблею, рапірою на рівні обличчя, вітаючи, вшановуючи кого-, що-небудь. Проходячи повз капітана, віддав [Ігор] йому салют рапірою так вправно, що позаздрив би і віце-сержант Віктор Бродов (Багмут, Щасл. день.., 1951, 100); Віддав [Г. Котовський] оголеною шаблею салют червоному прапорові на флагштоку (Смолич, V, 1959, 799).
2. у знач. виг. Команда, наказ дати залп на знак вшанування кого-, чого-небудь. — На честь страченого героя революції — салют! (Ю. Янов., І, 1954, 157); — Його образ, оповитий красою вірності, залишиться назавжди в наших серцях. На честь більшовика-гвардійця — салют! (Гончар, III, 1959, 125).
3. Піонерське привітання, при якому підносять вгору над головою зігнуту праву руку із зімкнутими випростаними пальцями. Хлоп’ята в піонерському салюті Підносять дружно руки (Мур., Ідуть.., 1951, 127); Васькін, третій підручний, зустрів його, як завжди, вітанням, дуже схожим на піонерський салют (Собко, Біле полум’я, 1952, 8).
Дава́ти (да́ти) сло́во під салю́том, розм.— клястися, обіцяти виконати щось або запевняти в правильності чогось, піднісши по-піонерському вгору над головою зігнуту праву руку. Я даю його, це слово, Тільки під салютом. Комсомольцем, комуністом Хочу, друзі, бути! (Мур., Піонер. слово, 1951, 3).
4. Привітання борців проти фашизму, при якому підносять вгору праву руку із затиснутими в кулак пальцями. Обернулася [дівчина] до бійців, енергійно піднявши догори стиснутий кулачок. — Смерть фашизмові — свобода народам! — різко, схвильовано віддала вона салют (Гончар, III, 1959, 255).
5. у знач. виг. Уживається як фамільярне привітання при зустрічах. [Нюра:] Дозволите зайти? Салют! Де хворий? [Ірина:] У нас здорові всі (Дмит., Драм. тв., 1958, 329); — Салют космонавту,— каже Віталик, коли баба вибродить з виноградника (Гончар, Тронка, 1963, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 21.