САЛЮ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до салю́т 1. Ми марш погребний проспівали, і залп салютний одгримів. На коней сіли і помчали на грізний гул броньовиків (Сос., II. 1958, 412); Як багато воно [ім’я М. Ватутіна] душі і серцю промовля,— озвучене побідними боями, осяяне салютними вогнями, уславлене сузір’ями Кремля (Гонч., Вибр., 1959, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 21.