САЛЮТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до салюту́вати. І раптом, як ластівка, радісна вість: — Розбито фашистські війська під Москвою! Кричали «ура», підкидали шапки: — Дозволь салютнути, товаришу, взводний! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 21.