САМОВА́РНИЙ, а, е. Прикм. до самова́р; // Признач. для самовара. Чистили [черниці] крейдою та самоварною мастю мідні корогви (Мик., II, 1957, 373); Самоварна труба; // Такий, як у самовара. — Здоров,— каже він, і золотий передній зуб сіє по хаті самоварний блиск (Тют., Вир, 1964, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 29.