САМОВА́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до самова́р. На веранді шумів закипаючи старий, мабуть єдиний в селі, самоварчик (М. Ол., Чуєш.., 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 29.