САМОЗАБУ́ТНЬО. Присл. до самозабу́тній. Вона знає, як самозабутньо батько любить її (Гончар, Тронка, 1963, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 35.