САМОЗАКО́ХАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самозако́ханий. Тонкі губи [Бови] скривилися в презирливій усмішці. В кожному рухові руки, голови — неприхована зверхність, самозакоханість (Ткач, Арена, 1960, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 36.