САМОЗАСПОКО́ЄНІСТЬ, ності, ж. Стан. за знач. самозаспоко́єний. Розвиток критики і самокритики, боротьба проти парадності, зарозумілості, самозаспокоєності — найважливіший статутний обов’язок кожної партійної організації, кожного комуніста (Ком. Укр., 7, 1965, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 36.