САМОЗА́ХИСТ, у, ч. Захист самого себе від небезпеки, нападу, ворожих дій і т. ін.; захист самого себе власними силами. — Зараз кожен думає про самозахист, і тільки ми сидимо покірливо, як засуджені на смерть (Тулуб, Людолови, II, 1957, 431); На крайній випадок є в нас і картеч, для самозахисту (Головко, II, 1957, 543); Хтось несміливо подзвонив до вхідних дверей. Інстинкт самозахисту наказав Безбородькові не йти відчиняти двері (Вільде, Сестри.., 1958, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 37.