САМООБМЕ́ЖЕННЯ, я, с. Добровільне обмеження своїх потреб, інтересів і т. ін. З роками артист [Гнат Юра] більш строго ставиться до своєї творчості, він стає на шлях суворого самообмеження, граючи переважно комедійні ролі, часом з яскравим драматичним підтекстом (Мист., 2, 1966, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 40.