САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, я, с. Те саме, що самопоже́ртва. Ах! Де поділась відвага і смілість, оригінальність і самопожертвування.. — і навіть — чесність!.. (Кобр., Вибр., 1954, 32); [Джен:] Ти можеш говорити про почуття подяки, про самопожертвування, про дружбу. Це все пусті слова (Собко, П’єси, 1958, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 43.