САМОПРА́ВНИЧАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Діяти, поводитися самовільно, чинити самоправство; сваволити. — Не лайте мене, дядечку,— просив Грицько. — А більше не будеш самоправничати? (Кучер, Голод, 1961, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 43.