САМОРЕГУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех., спец. Регулювати що-небудь внутрішніми силами, без стороннього втручання, впливу. Давно встановлено, що організм мишей саморегулює плодючість, а тому на відповідному просторі не буває їх перенаселеності (Хлібороб Укр., 11, 1967, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 44.