САМОРОЗКРИТТЯ́, я́, с. Розкриття себе, вияв своїх особливостей, характерних рис (про людину). У малосюжетних новелах Стефаника велика роль надавалася саморозкриттю персонажів, їхній мовній характеристиці (Рад. літ-во, 9, 1965, 39); Те дивне саморозкриття, яке взагалі властиве Рильському більше, ніж кому із поетів світової літератури, у його останніх піснях, особливо у циклі «Таємниця осіннього листя», досягає найвищих емоційних регістрів (Вітч., 7, 1965, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 45.