САМОРУ́Ч, присл., розм. Те саме, що власнору́чно. Хата вбога, образів мало, але піч помальована саморуч (Л. Укр., III, 1952, 717); Мотоцикл доводиться брати й перетягувати через кучугури саморуч (Гончар, Тронка, 1963, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 45.