САМОСПОГЛЯДА́ННЯ, я, с. Споглядання власної особи, заглиблення у свій внутрішній духовний світ, у свої почуття, переживання. З точки зору не особистої, а суспільної, всяке богобудівництво є са́ме любовне самоспоглядання тупого міщанства, немічної обивательщини.. (Ленін, 48, 1974, 223); Худяков падає мертвий. Стоїть Глушак з опущеною гвинтівкою в глибокому важкому самоспогляданні. Він посивів за ці кілька хвилин (Довж., Зач. Десна, 1957, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 46.