САМО́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. само́тній. Любить він, мов той орел, самотність, Любить жити сам серед природи (Фр., XIII, 1954, 330); Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (Гончар, Таврія.., 1957, 505); // Усвідомлення такого стану. Єдине відчуття, яке жевріло в ньому,— це було гнітюче відчуття самотності (Жур., До них іде.., 1952, 17); Дівчину раптом заполонило почуття самотності (Вол., Озеро.., 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 48.