САМОХІ́ТТЮ, присл., розм. Те саме, що самохі́ть. Загубив жінку Данило, та й сам пропав… чи самохіттю, чи так уже господь його покарав (Вовчок, І, 1955, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 50.