САН, у, ч.
1. У монархічних державах — громадське становище особи, пов’язане з високою посадою. Сеїд забув свій сан і поважність (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71); Царський сан; // Високе і почесне становище, яке займає хто-небудь у певній сфері діяльності, в ритуалах і т. ін. Вночі богунці пустили під укіс чотири німецьких ешелони, і навіть дід Прокопенко зрозумів, що історія призначила йому високий сан гнівного судді (Довж., І, 1958, 150); Він вже проголосив себе старшим боярином, і на знак цього високого сану рукав його.. сорочки був перев’язаний білою хусткою (Смолич, Мир.., 1958, 27).
2. Звання духовної особи, служителя культу. Вони обидва були кандидатами духовного сану, та не одного були походження (Кобр., Вибр., 1954, 7); Один золотий наперсний хрест — ознака сану — прикрашав широкі груди.. січового панотця (Кач., II, 1958, 437).
САН… Перша частина складних слів, що відповідає слову саніта́рний, напр.: санвзво́д, санізоля́тор, санінспе́ктор, санлі́кар, санобро́бка, сано́гляд, санпо́їзд, санпу́нкт і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 51.