САНАТО́РЕЦЬ, рця, ч., розм. Той, хто лікується і відпочиває в санаторії. Все частіше між санаторнцяи заводились розмови про домівку (Збан., Сеспель, 1961, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 51.