САНАТО́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до санато́рій і санато́рія. З санаторних воріт вийшла ціла делегація — Потопальський, головний лікар, ще якісь лікарі, людина а підв’язаною рукою (Збан., Сеспель, 1961, 39); У всесоюзній дитячій здравниці Євпаторії — новий [1965] рік ознаменувався відкриттям ще одного дитячого санаторного містечка (Рад. Укр., 9.I 1965, 3); // Який працює або живе в санаторії. Санаторний лікар, завгоспи ходять,.. щось планують, вирішують (Ле, Міжгір’я, 1953, 526).
2. Власт. санаторію; такий, як у санаторії. Тепер щоденним одягом [Багрича] стала смугаста санаторна піжама (Дмит., Обпалені.., 1962, 6); Тканинна терапія дуже корисна при санаторному лікуванні (Мед. ж. XXIII, 1, 1953, 11); Санаторний режим.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 51.