САНОЧКИ́, чо́к, мн. Зменш.-пестл. до са́ни і са́нки́. Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко (Л. Укр., III, 1952, 473); Старенький, але ще дебелий дідусь, впрягшись у саночки, никав по двору, вишукуючи сміття та вивозячи його в яму (Тют., Вир, 1964, 199); — Гляньте, який знайшовся. Напустив дурману, та й уже. Ні, голубе, любив кататися, люби і саночки возити! (Панч, На калин. мості, 1965, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 54.