САП’Я́НЕЦЬ, ч.
1. род. нця (мн. сап’я́нці, ів). Чоботи або черевики, пошиті із сап’яну. Полудрабок обшмульгав жовтий сап’янець і зробив смугу через усю халяву й передок (Н.-Лев., II, 1956, 317); — Що ж се я вбралась сьогодні у сап’янці червоні, наче у свято… (Коцюб., II, 1955, 43); В Лени на ногах сап’янці, синій на носках нашив (Тич., II, 1957, 322); * Образно. Осінь ступає в червоних сап’янцях, заквітчана у соняшники і китиці винограду (Вільде, Троянди.., 1961, 51); В кузні готують чересла вчорашні повстанці, А в небі зоря озуває червоні сап’янці (Мал., Серце.., 1959, 12).
2. род. нцю, рідко. Те саме, що сап’я́н. * У порівн. Червона, як сап’янець, краска облила її свіже лице (Мирний, III, 1954, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 57.