САРДА́Т, а, ч., заст., діал. Сардак. Їхали на конях і на возах. Передній був одягнутий у брунатний розцяцькований сардат (Панч, Гомон. Україна, 1954, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 58.